Зима морозом нібито уста мої скувала
Мовчу, і не летять тобі вірші
Але моя любов, яка одного разу запалала
Так само сильно гріє у душі
Так само серце від думок про тебе сильно б’ється
Так само сни про тебе довго в пам’яті живуть
Фантазія й уява – мені реальністю здається
І кожну мить з тобою – ніби скарб я бережу
Напевне за́вжди буду дивуватись
Яка глибінь твоїх очей й краса
Не зможу я сповна намилуватись
В них сонця сила й нескінченна в них весна!...
Ти вчора бу́ла мов троянда – ніжно–пелюсткова
Твій аромат – за сотні миль зворушує серця
У тобі щастя – мов мелодія ранкова
О квітко дивовижна, ти дарунок від Творця!
На все життя тобою можна захопитись
Твій погляд – нових сил і радості дає
Хай за́вжди із тобою буде Бог, про це буду молитись
Той хто тебе́ кохає – вже щасливий є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2018
автор: Witer