Старенька жінка вийшла на дорогу,
Всі хворощі замкнувши на замочок.
Сховала в сивині очей тривогу:
Чи завітають донька і синочок?
Ховає погляд в даль самотня мати.
Вже давно для неї зупинився час…
Бува, ще матір можуть забувати,
Утрачаючи останній, може, шанс.
Біль розлуки її шматує душу,
Гризота шкребе, висмоктує життя.
Священним «мама» дорожити мусять,
Вони ж,невдячні, не знають каяття.
Байдужість рідних крає мамі серце,
Та уста її не знають нарікань.
В очах любові – два ущерть відерця.
Дітям вона всю віддасть
без зволікань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780195
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Valentyna_S