Хтось розсипав квіти на снігу.
Їм так холодно. Не мав куди подіти?
Хтось так кинув через щось. Через нудьгу?
Хтось тим квітам щиро міг зрадіти.
Може через зраду, недовіру.
Чи через чиюсь чужу красу?
Хтось їх обірвав. І тут покинув.
Небесам хвалився: я весну несу.
А тепер вони ось так лежать.
Притиснулись до землі. Тремтять.
Їх би позбирав, зігрів в руках.
Полетів би в небеса цей птах.
Раптом сніг розтав. І квіти ожили́.
І обох теплом своїм обійняли́.
Не переступай. Не наступи.
Не забудь слова, не ховай думки …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2018
автор: Дружня рука