Збудив собаку у дворі, закриваю браму.
В міцні обійми крижані узяв весняний ранок.
Земля блискучо-біла, наче зуби після сенсодин.
Взуття як скрипка по снігу, іду по вулиці один.
А сніг паде на окуляри - дивлюсь старий телик.
Так наче зламана антена, та зламаний лиш велик,
біля плоту...
Мороз стискає пальці, добре іти нароботу.
І я стискаю кулика, але не йду до бійки.
Десятки голок крижаних - це мої повіки.
А з роту йде пара як дим з цегельного заводу.
Як добре, що прийшла весна, як добре іти на роботу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780060
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: Деймон Парслі