[b][color="#4f0808"]Розридалася Тамара, - Ой, послухай, Вітю!
Глянь-но, цей рудий котяра нас зведе зі світу!
Та від нього стільки шкоди, як ніде й нікому
Відвези цього заброду десь подалі з дому.
Віктор довго не збирався і в погожу днину
Ухопив за гриву Васю та відніс в долину.
Повертався Вітя з лугу як годиться, в славі,
Глянь, а їхній кіт-хитрюга вже сидить на лаві...
Знов істерика в Тамари,щось роби, бо згину..
Хоч закинь його за хмари, хоч прибий до тину..
От Господь підкинув жару та позамість меді
Вітя знов з котом на пару їдуть на мопеді.
На цей раз їхать рішився кілометрів вісім
Вітя втік, а кіт лишився у густому лісі.
Віктор жме назад, як баче ,аж в ногах судома
А котисько те ледаче вже чекає вдома..
Ну і що скажіть за лихо, як це пояснити,
Плаче Тома в хаті тихо, бо що істерити...
А у Віті справжнє горе і клопіт глибинний.
Треба везти десь за гори, за ліси й долини!!
Привик Вітя завше бути тільки переможцем
І рішив Васька відвезти старим запорожцем.
Годин дев"ять певно їхав, як пес, натер холку,
Не для певної потіхи, щоб кота збить з толку..
Десь у хащі й павутину жбурнув мішок далі..
І чимдужче в ту хвилину нажав на педалі..
Ще з годину давав газу іще глибше в хащі..
І радів, що цього разу план у нього кращий.
Ще посидів півгодини й рішив повертатись
Та по стежці-серпантину додому добратись..
Але що ж оце за лихо, рятуй Вітю Боже...
Наче шлях затьмарив вихор, вибратись не може!!
Кругом темно, страхітливо, дерева стіною
Ой, як добре, що на диво, мобілка з собою!!
Набирає номер жінки: "Чуєш, люба Томо,
Я не знаю як ось звідси шлях знайти... додому."
А Тамара вже й не плаче, навпаки сміється,
А десь поблизу від неї кіт нявчить, здається...
Вітя став аж заїкатись: "Трубку дай...рудому!
Хай розкаже, як добратись з цих країв додому!"[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779947
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 02.03.2018
автор: Любов Іванова