Не в унісон
Ми так заспрагло кличемо весну,
За нею літо, потім знову осінь,
І забуваєм істину одну –
Жадане те, яке ще не збулося.
Яке у наших мріях і думках –
Новітні друзі, враження, вершини…
Ми ради нього і долаєм шлях,
Спиваємо ці миті швидкоплинні.
А той декор, чи тло, чи антураж,
Усе, що подаровано Всевишнім,
Що тішить зір і пестить спокій наш –
До рюкзака додаток, і не більше.
В усьому б варто бачити добро,
Збирать крупинки досвіду й наснаги.
Тоді і хурдела, шо за вікном
Здобуде чин набутку і поваги.
Хоча б за те подякуєм зимі,
Що додає, хай гостро і крикливо,
І спротив, що гартує нашу міць,
І води, що напоять наші ниви…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779905
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2018
автор: stawitscky