подалі від засніжених висот твоїх не впертих ніц нікому істин,
з узгодженим тарифом по п’ятсот, зманіженість спаплюживши зловісно,
вичавлюєш до краплі сенс життя_ ниць падаєш_ підкошеним під корінь_
і чуєш_ як на щойно бриті скроні_ лягає срібний іній забуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779831
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2018
автор: Ки Ба 1