Скупі поцілунки.
Обійми міцні та холодні.
А в погляді біль
І крізь вії, як грати, душа.
Ти був моїм світом
Не вчора, а тільки сьогодні.
Секунда, й між нами
Широка порожня межа.
Душа, як горобчик,
В зимовому грілась промінні.
А холод все дужчав,
Проймаючи аж до кісток.
Ні, не вибачайся.
Ніхто з нас у тому не винен,
Що зважився на той єдиний
В житті перший крок.
Під снігом земля набирає
І соків, і сили.
З морозів дзвінких
Небо влітку, як море ясне.
Не бійся. Не треба.
Сніги білим саваном вкрили
Той осені слід. Йди.
Ніколи не згадуй мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2018
автор: Поцілована Сонцем