Сьогодні світ німий, глухий, жорстокий,
Хоч дивиться на все мільйоннооко.
Було учора так і так було завжди,
Але ж тепер так близько до біди!
Щоби не зрушити з осі планету
Та не спинить її у світі лету,
Учитись маємо уже на помилках.
Невже й загибель власна не ляка?
Стряхнімось люди, зупинімо війни.
Не можна жити сліпо, глухо, німо,
В свою ж труну вбиваємо цвяхи!
А мо’, страждаємо за прадідів гріхи?
І хоч насправді ми є надто різні,
Спинімося, поки іще не пізно,
Заради миру й всесвіту буття,
Щоб тільки мати і її дитя
Нарешті стали поміж нас гербом,
І не скінчилося життя їх під грибом!*
15.02.2018.
* Радіоактивний гриб після вибуху ядерної зброї .
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778947
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2018
автор: Ганна Верес