Наодинці з природою людина
Первісне життя своє будувала,
Та дарам Боженьки щиро раділа
Час на дурні вчинки не марнувала...
Вчилася, бачила, чула,
То що до нас зараз таке неосяжне.
Марила, вірила в чудо.
Спостерігала все старанно, уважно...
А те що брала то велику подяку
У небо з молитвою так промовляло -
Щиро від серця...Через біди та мряку
Справжній характер свій гартувала.
Боженька бачив, що тільки в коханні
У тому що дав - пізнається людина.
Жертви приймав , бо лише в поєднанні
Можлива з природою бути єдина
Справжня мудрість, та перша ідея
Що зараз береться то дарується Богом,
То що псується, то покараним бути.
А від Бога підмога
Буде , якщо навчимося як ті пращури чути...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778916
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2018
автор: golden-get