Снігом сіється ніч.
Все. Нарешті перерва
Від подій. Від людей.
Від небажаних слів.
Я повісив хреста
На сталевого нерва,
Помолився на сон,
Що над вухом дзвенів.
Сьорбнув чорне питво
Несолодкого чаю,
Нагострив олівець
Та й лишив на столі.
Знов писати листа?
А для чого? Не знаю.
Хто його забере,
Щоб тримати в теплі?
Посміхнуться йому?
Відкладуть на майбутнє?
Чи назавжди зітруть
Зі своєї душі?
Снігом сіється ніч,
І хвилини нечутні
Оминають мій дім,
Мовчазні і чужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778827
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 24.02.2018
автор: rutzt