Та хто ж її насправді зрозуміє
Жіночу душу ніжну та сумну,
І навстіж двері в світ її відкриє
Аби впустити, ще одну весну?
Що їй потрібно, тій душі жіночій,
Маленький рай, на грішній цій землі?
Навпроти карі та блакитні очі…
Чи світло в них, де сховані вогні?
Душа жіноча виткана з тривоги,
З недоспаних турботливих ночей,
Із посмішки, що здатна в дні негоди
Заколисати зляканих дітей!
Душа жіноча – вірна берегиня
Тієї іскри вічного вогню,
Що прагне привести до воскресіння,
Вже знищену до попелу сім`ю!
Так що ж воно таке - душа жіноча?
Заповнена по вінця лиш добром,
Одна душа, примхлива і пророча,
Яка та часто ділиться на двох…
Душа жіноча - сьоме в світі диво,
Це джерело премудрості та знань,
Душа жіноча…Це цілком можливо,
І є насправді наш Святий грааль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2018
автор: Ярослав Ланьо