Скільки шрамів в Твоїй душі,
скільки впадин і вигинів,
Чи достатньо у них
залишено смутку і тиші?
Коли перестиглі зірки летять до низу,
обвітрені від споминів,
А серце вологе,
Ти вимкни його,
щоб було спокійніше.
Коли за крок до весни
серце морщиться
від потреби тепла,
Коли не може наповнитись
і пірнає в прохолоду.
Ти достатньо сильна, скажи собі,
вбережи свої крила,
Бо весна тепла й щира
і несе в собі
насолоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2018
автор: Олеся Шевчук