А знаєш, може все піти не так...
Зірвати крила налетілий вітер
І ти, в оточенні чужих ватаг, –
Беззбройний - як Буквар старий без літер.
Фатальний той, згори униз, зиґзаґ.
І оніміло, як останній трутень,
Без місця та з пораненим крилом,
Не знаєш як позбутися отрути,
Щоб знову в небо красенем-орлом,
Як вибратися із тієї скрути...
Не можна обійтись без нарікань,
Що скажуть люди – вже прерогатива.
І, як сліпець, дорогою вагань
Відновлюєш утрачені активи,
У поміч – тільки мудра Книга знань.
Роки ось так долати, з помилками...
Відомо, кожен вчиться на своїх...
І тернями, і грубими сучками,
І падає на голови батіг,
Коли чужими шастати шляхами.
У кожного – своя розмітка віх.
27 листопада 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2018
автор: палома