так дивно та м’яко падати одаль сміху
на листя торішнього випрілі терикони,
заметені ніжно жалючим око снігом,
вдивляючись в чорну прірву вікна ікони…
твої перегони з тінню злякали зграю_
шугнула в імлисту сутність чужого неба_
десь поряд з тобою стоку валторна грає,
складається все навгад_ як того і треба…
стидаєшся лише спогадів нині зайвих,
ламаєш структури, дереш павутини істин,
виходиш за тіло_ лишившись в режимі лайву_
зникаєш прожовклим димом над сірим містом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778277
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.02.2018
автор: Ки Ба 1