Як жорновами, день вчорашній,
змолов життя секундами в муку.
Те саме зробить день прийдешній,
сховавшись в планетарному витку.
І так всі дні, неначе тіні:
щезають, не лишаючи слідів.
Зливаючись у мерехтінні,
в листки відірваних календарів.
Лиш мить одна листку додолу,
упавши, канути в пітьму років.
Лиш мить, прожити нам з тобою,
від крику першого, до вічних снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778111
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2018
автор: