Прокидайся, місто!
Я не сплю вже три години.
Мій час краде дорога,
Дорога до рутини.
Або до протилежності,
Я ще сам не визначився.
Йду до незалежності,
Це нагальна стезя.
Не боюсь депривації,
Я кайфую від цього моменту.
Ми чуємо часто овації,
Або бачимо сентименти.
Тут люблять страждальців,
До них окреме ставлення.
У того немає пальців...
Але ми сердець не позбавлені.
Ми робимо революцію,
Від зябер до кінчика хвостика.
Не боїмося деструкції,
І йдемо до вдалого розмаху.
Я вірю, що правда за нами,
Що смертність буде переможена.
Я вірю, загояться рани...
Із поміччю Божою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777863
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2018
автор: Інфант