Стих в скорботі вчорашній Майдан,
Небо плаче безсило струмками.
Свят Михайло над нами повис, як кажан,
Чорним оком ятрить наші шрами.
Слізьми матері сивої скапує віск,
В руках свічку тримає жменями.
Біль в лопатку ударив мене наче спис,
Й розчинився у вірші рядками.
Ой як важко ж братове так гірко в душі,
Поглумились жи2ове над нами.
Богхоопрані всі, як один, торгаші,
Захопили і владу і храми.
Скиглять чайки в просторі кигли і кигли,
Тужать сестри за вами братами.
За що ж браття життя ви своє віддали,
Задля чого там стали зірками?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: Миколай Волиняк