Десь на межі буденності й дива - дивного,
Згадка знецька стрілася під калиною.
Ледве із денця самого підіймалася,
З іскри малої пам`яті розгоралася...
Наче і літ прожитих цих не бувало,
Я почуття забутті вже, знов черпала.
І відродились з попелу мрії давні,
Ті що колись згубилися в юнім травні.
Там десь на іншім березі життя - річечки,
Бігла по росах дівчинка невеличечка,
На голові з кульбаб золотий віночок,
Чи на далекий берег той є місточок?!
Крикнути, зупинити щоб мить - хвилину,
Чи ще колись побачу я?! Чи зустріну?!
Ту що на іншім березі життя - річки,
Дівчинку із веснянками, невеличку.
Крикнути, зупинити щоб! Сил бракує...
Та що на іншім березі не почує...
Тане дівча - стеблиночка у туманні,
Зникне мій сон, як марево на світанні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2018
автор: Наталка Долинська