Сірим присмерком сивих туманів
Синя ніч йде собі навпрошки.
Із бурульок стікають зірки.
Десь далеко надія на ранок.
Слід воскової свічки застиг
У химерних, як тінь, візерунках.
Щось завмерло за крок у стосунках.
Не змогла я так, й ти так не зміг.
Ніжний погляд і дотику хміль.
Недопите вино. Стигне кава.
Ранок. Усмішка твоя ласкава.
Почуття наші — радість і біль.
Час і відстань, і крила доріг,
І незвідана даль за крайнебом.
Ти є в мене, а я є у тебе.
Двоє нас як святий оберіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2018
автор: Поцілована Сонцем