Коли люблять... Голублять. Це правда.
Коли люблять, то й словом зігріють.
Ніжним поглядом ласку дарують,
і підтримають, і зрозуміють.
Коли люблять, то працею славлять.
Сіють хліб, бороздять світ морями.
Сад плекають, чи зводять будинки,
прокидаючись із солов'ями.
Коли люблять... пишаються словом,
колискові на рідній співають.
Своїх діток, ще зовсім маленьких,
землю рідну любити навчають.
Час такий? Розбрелися по світу?
Дорікати не стану нікому.
Де б не був ти, як доля б не склалась,
та завжди повертаймось додому.
І молімося, щоб Україні
Бог послав вже щасливої долі.
Щоб рум'янилась в гроні калина,
золотилося жито у полі.
Щоб цвіли під вікном чорнобривці,
дзвінким сміхом наповнилась хата.
Гріла душу всім пісня весела,
повертались в гніздо ластів'ята.
Коли люблять... Голублять. Це правда.
Коли люблять, то й словом зігріють.
Ніжним поглядом ласку дарують,
і підтримають, і зрозуміють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2018
автор: Надія Башинська