Людська мораль і правила суворі,
Ми не зуміли їх переступити.
В очах твоїх повільно згасли зорі,
А їм би ще світити, мерехтіти …
Це я вагався, це моя провина,
В своєму серці розіп’яв кохання.
У цьому світі ти така єдина,
Страхи пробачиш і моє вагання.
А я собі ніколи не пробачу,
Нічні страхіття не дадуть забути,
Від болі і безсилля плачу,
Ніколи в парі разом нам не бути.
Караюсь, каюсь, адже я власно́руч
В своєму серці розіп’яв кохання.
Здавалось щастя було зовсім поруч,
Та враз життя наповнило страждання.
19.11.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2018
автор: Мирослав Вересюк