Розливаються грози і вітер бездушно хапа
крихти любові, що тримаю у собі дарма.
у Всесвіт прощення, забутий, на крилах летить
терпкої надії, що краще і вже не на мить...
розливаються грози, а пам/ять нестерпно жива,
неначе в пустелі яскраво-квітуча трава.
бо я перехрестя з свавільно - пекучих думок...
здається до волі грозою іще один крок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2018
автор: Квітка))