Ми вважаєм себе досконалими
І творінням незбагнених помислів.
Ми вважаєм себе ідеальними, -
Результатом незмірених розмислів.
Ілюзорно, в обманах гартована,
Ця неістинність повна ідеями, -
У трактатах вона компонована
Під покровами ночі, юдеями.
Ми вважаємо Всесвітнє сталістю,
Що балансує м́ежи світоглядів,
Ми рівняєм себе, із зухвалістю,
До божественних кинутих поглядів.
Ми не можемо бути створіннями,
Що отримали образ могутнього,
Бо ховаєм себе під склепіннями,
Без якого не буде майбутнього.
Смерть заносить косу таємницями,
Що наповнюють біллю залежності, -
Перейматись у світі дурницями,
Відкидаючи поклик безмежності.
12.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776599
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: