Чогось від цього неба ще чекаєш —
Воно ж цілком твоє. Чи то не скарб?
Дивитися на нього уникаєш —
Воно лякає чистотою фарб.
Але — чекаєш. Люто і затято.
Зірки хапаєш за жаркі хвости —
Пручаються, їх просто так не взяти,
Для кожної закон: світи й лети.
Нікому небо не впаде в долоні,
І сонце у кишені не стрибне,
Але коли душа чиясь холоне,
Її блакитно гріє щось чудне.
6.02.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776535
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2018
автор: Анна Качан