Віє Вітер, всі простори завіває,
Снігом сіє нам у вікна й димарі,
Він Весну, свою подруженьку, шукає
Між дерев, що задрімали у дворі.
А вона десь там під снігом і листочком
Заховалася у проліска в душі
І березою напоєним ковточком
Розтеклася між тумани у дощі.
Усю зиму Вітер віє, завіває,
Ниє, плаче, душу рве і стугонить,
Між сніжинок він свою Весну шукає
І благає: ще зустрітись хоч на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776330
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2018
автор: Батьківна