Давайте вип'ємо вина,
Сухого, білого, терпкого,
Щоб та далека давнина
Не турбувала вже нікого.
Давайте келих піднімемо,
Й нехай той невгамовний час
Припинить рух свій на хвилину,
Забудить хоч на мить про нас.
- Ви пам'ятаєте нас юних?
- Скільки недоспаних ночей...
- І тих цнотливих поцілунків,
Свідком яких був соловей.
А співи ті, під ясним небом...
А скільки зір було колись...
А зараз лише хмарочоси,
Які щодня деруться ввись.
- Ви пам'ятаєте, як ми гуляли...
Ішли повз річки і чомусь
Ми забажали там бажання,
Яке, на щастя, не збулось.
-На щастя? Що ж Ви забажали?
-Я забажав Вас не любить.
-А Ви любили?.. І мовчали?
-Я був не в змозі без вас жить.
Пройшла хвилина, дві, ні слова...
Стояла тиша навкруги.
Чомусь сльоза скотилась кволо.
-А я навчилась без Вас жить.
Було кохання і у мене -
Тремтіли руки і вуста. -
-Я так боявся Вашої відмови
-Що загубили нам життя!
***
Прості слова - сміливі вчинки!
Порою здатні все змінить.
Схрестити долі, роз'єднати.
Або нещасними зробить.
Лиш не мовчіть,
коли душа говорить
Віддайте слово, подаріть
Комусь надію, щастя, віру,
Що можна й варто ще любить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2018
автор: несвідомий