Вже відчуваю… чую Качу,
Складаю з нею мирову.
Отож, я звідти вже побачу,
Мою Україну... - нову.
Озвуся звідти соловейком,
Як жайвір високо здіймусь.
І хоч я буду… там далеко,
Украйні любій поклонюсь.
Повернуть внуки гідну славу,
Боги окреслять нову путь.
Все, що належить їм по праву,
Чужинці більше не вкрадуть.
Розтане сніг й весна прибуде,
Лежить в мелодіях мотив.
Мене ж Украйна, не забуде,
Їй в віршах душу залишив.
Любов безмежну словом пишу,
Нехай зігріє вас в грозу.
Що не розтрачу... заколишу,
Й світами... вдалеч понесу.
Допоки ж зайди в Україні,
Допоки все лише ж.дам.
Сам не піду до далечіні,
Нехай не спиться ворогам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2018
автор: Миколай Волиняк