Допалює захід вечірню сигару,
На гойдалці обрій колише хмарки.
Засмучене сонце підкинуло жару
На берег піщаний. Шпилясті зірки,
Як брошки, засяяли, із мельхіору,
На сукні небесній висять залюбки —
Між небом й землею, знайшовши опору,
Де дим обважнілий заплутав стежки.
Ковтаючи світло, пітьма ненаситно
Звивається в сутінках, — шал мерехтінь.
Водичка у блисках вихлюпує спритно
Озонові бризки у сотнях сплетінь.
Нескорений місяць бліденьким овалом
Плететься у небі, вклякає в пітьмі,
Освітлює морок таємним кристалом
У небі солодкому й тут — на землі.
8/02/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2018
автор: Lana P.