Щоденна метушнява дзвін мечів
І ти як водою наповнений рів
Всотуєш в себе сміття із новин
Солодку оману отруєних вин
Останній лицар епохи людей
І перший блазень епохи тварин
Ти перепримат і недопігмей
У центрі усього правічно один
Сидиш на колінах Юлин і Марин
Цілуєш їх разом у кожну з шпарин
Але не належиш ти жодній із них
Бо ти лиш грудневий почовганий сніг
Бо ти лише марево ти лише тінь
Покірне знаряддя в руках провидінь
Бо ти лише темінь бо ти лише сон
Полущена фарба прадавніх ікон
Журбoю повзеш із казенних списків
Із темпів тональностей і регістрів
Мінором cкрадаєшся щоби обсісти
Душу іржею дабстепу і твісту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775995
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2018
автор: Той,що воює з вітряками