Коли мене розв’яже санітар,
зробивши, посміхаючись, укол,
я ще добу вглядатимуть в пульсар,
котрий народить галапірідол.
А потім, я лежатиму. Тихцем.
Міркуючи, як виріжу усіх.
І лють, стискаючи думки кільцем,
кричатиме десятком голосів.
Коли мене розв’яже санітар,
а лікар, віднайшовши дно зіниць,
своїй науці, на страшний вівтар,
положить моє тіло горілиць.
Я все лежатиму. Увесь в бинтах.
Шматуючи ще зовсім свіжі шви.
Зібравши злість і волю на вустах,
тремтітиму мовчанням тятеви.
Коли я повернуся у цей світ,
здолавши врешті вічності тягар,
можливо доживу до сотні літ,
якщо мене розв’яже санітар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775766
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 08.02.2018
автор: