ТАК БИ МАЛО БУТИ! (продовж. )

ЯК  НЕ  МАЄ  БУТИ,  читати  в  попередньому  записі.

1.  Впала  Оля  на  дорогу.
Лесь  оглянув  її  ногу  –  
Лікоть  здерла,  два  коліна.
Принесла    перекис  Ліна.
Рани  ним  усі  промила
Рідним  Лесі  подзвонила.


2.  Йшов  Ромасик  через  кладку,  
Їв  смачненьку  шоколадку.
Галя  каже:
- Дай  капинку,  
Бо  біжить  у  мене  слинка.
Половину  відламав
Хлопець,  Галі    миттю  дав.
- Дякую,  -    дівча  сказала,  
Усміхнулось,  поскакало.

3.  Оля  приклад  не  зробила.
Вчителька  не  насварила.
- Поясню  їй,  -    Нік,  -  сім’я  ж!
Віта  мовила:
- І  я!
Стали  разом  працювати.
Добрі  були  результати!

4.  Вовк  злапав  мале  зайчатко,  
Що  втекло  від  мами  й  татка.
- Йшов  давно  твоїм  я  слідом,  
Будеш  ти  моїм  обідом.  
- Ой,  не  їж  мене,  будь  ласка.
Мама  дасть  тобі  ковбаски,  
Якщо  ти,  здолавши  втому,
Заведеш  мене    додому.
А  з’їси  –  то  мама  й  тато
Будуть  цілий  вік  ридати.
- Ну,  гаразд,  пішли  малий.
Добрий  нині  я,  не  злий.

5.  Вранці  пес  наївся  каші.
Кістку  з  м’ясом  з’їв  в  обід.
Гавкнув  Олі,  гавкнув  Саші,
Тобто  кинув  їм  «привіт»,
Як  з  садка  прийшли  до  хати,
Морду  вткнув  матусі  в    бік.
А  як  злодій  вліз  вухатий  
Із  кийком  у  двір  –    не  втік.
Загарчав,    вхопив  за  ногу
Крадія  –  завив,  як  дзвін,
Попросив  про  допомогу.  
І  одержав  її  він.
Задзвонила  на  102
Мама  –    з  острахом    у  слові
І  забрали    крадія
У  поліцію  чергові.

6.  Мама  гроші  заробляла,  
Їх  несла  вона  до  хати.
В  скриньку  часточку  кидала,  
Щоб  достатньо  назбирати
На  поїздку  гожу  влітку  –  
У  далекі  сині  гори
Чи  до  Києва,  де  тітка,  
Чи  туди,  де  Чорне  море.
Ось  прийшло  у  гості  літо.
Трави  виросли  і  квіти.
Мама  скриньку  в  руки  взяла,
Гроші  перерахувала.
Що  це?  Грошей  більше  стало  -  
В  грудях  сонце  запалало.
Син  прийшов  зі  школи.
- Синку!  
Гривні  ти  доклав  у  скриньку?
Знітився  Івась  тут:
- Я!    Є  в  ній  часточка  моя.
- Де  взяв  кошти?
- Зекономив.
- Внесок  твій,  скажу,  вагомий.
Ми  поїдемо  в  Карпати,  
Де  зелені  полонини,  
І  потрапимо    в  пенати
Моря    теплого,  дитино,
Ще  й  відвідаємо  тітку,
Любий  сину  мій,  улітку.

7.  Стас  зайшов  до  Колі  в  хату
Став  таке  казати:
- Бери  ролики,  кудлатий,
В  двір  підем  кататись.

Коля:
- Намір  цей  пропащий  -  
Тертись  близь  під’їзду.
В  мене  є  ідея  краща  –
По  шосе    поїздить.
- Там  автобуси,  автівки  –  
Чи  тобі  байдуже?
Коля  звів  докупи  брівки:
- Боягуз  ти,  друже!
Сам  піду  я,  причеплюся  
До  автівки  шнурком.  
Ейфорією  уп’юся,
Хлопець  я,  не  курка!
- Не  піду  з  тобою,  друже,
Правила  вивчаю.
Хоч  сміливий  я  і  дужий.
Але  кебу  маю.
І  тобі  не  раджу,  хлопче,  
По  шосе  возитись.
Як  в  лікарні  ти  не  хочеш,
Нині  опинитись.  

8.  Слон    ішов,  звалився  з  ніг  –  
Захворів,  не  встати.
Біля  нірки  змійки  ліг  –  
Підповзла  хвостата.
- Що  з  тобою?
- Впав  у  важ.
Ноги  ломить,  спину.
Я  зроблю  тобі  масаж,  
Не  тужи,  слонино!
І  зробила.  А  павук
Ягід  дав  слону  п’ять  штук!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775728
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 07.02.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)