Знов поїхав тато…

Знов  поїхав  тато  гроші  заробляти.
Знову  однiй  мамi  з  нами  «воювати».

Сумно  проминають  довгі  дні  без  нього,
Все  частiш  вдивляюсь,  крiзь  вiкно,  в  дорогу...

А  найменший  братик,  вкотре  запитає,
–  Де  ж  татусь  так  довго,  чом  його  немає?

I  зайдеться  рюмсать  ,  не  захоче  гратись,
Буде  у  куточку  вiд  усiх  ховатись...

       Вечiр  йде...    Сестричка  вчитиме  уроки,
Спиняться  дорослi  клопоти-мороки...

Повкладає  спати  стомлена  матуся
I  піде  зітхати  –  так  цього  боюся...

Прибіжу  тихенько,  щось  шепну  на  вушко
Й  ляжу  коло  неї  на  сиру  подушку.

Та  спросоння  витру  мамину  сльозину.
Всього  не  збагнути,  я  ж  іще  –  дитина.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775667
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.02.2018
автор: Ніколя Петрович