Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
Василь Симоненко
Любов земна – людське життя в хрестила,
тримаєш нас, як річку береги.
Все зло, що є супроти їй безсиле,
які б в віках ми не пройшли круги...
Бо ласка й злагода минає часто,
припони ж чередою стелять дні –
чи по стерні, чи взимку білим настом,
біда знаходить нас, як тінь в імлі.
Любов жива – вона витає поряд,
серця закоханих тримають світ,
в їх почуттях зароджується воля
й нове життя, майбутній родовід.
Любов, дивись – світанок красномовний,
на коси верб над хвильками ріки,
життя у мріях, долі безгріховній...
Ти рід людський – ніколи не покинь.
07.02.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775666
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.02.2018
автор: Променистий менестрель