Багато я чого не знаю,
Бо не маленький Божий світ,
Але я добре пам»ятаю
Звідкіль коріння і мій рід.
Де мої предки народились,
Де працювали й де жили.
Й хоч до чинів не дослужились,
Та патріотами були.
Лбили землю й свою хату,
Були господарі усі.
А Україну нашу злату –
На волі бачили і в сні.
Бо вільною вона не була,
Завжди корилася чужим.
Та голови й спини не гнула
І не мирилася із тим.
Здавен вставали за свободу
І молоді і старики,
Бо ми усі із того роду,
Що наші предки – козаки.
І цю історію всі знають.
Воа живе і у світах.
А чи коріння пам»ятають
Своє з давен і його шлях.
А треба,треба,щоби знали
Кожний родинне деревце.
І покоління научали
Звідкіль їх рід прийшов й росте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2018
автор: Дашавський поет