Не знаю імені я цього прометея,
Котрому вдалося сестер украсти з – під оков.
І налякати до нестями фарисея.
Сестер зовуть: Фантазія, Нескореність, Любов …
Одна нас будить вранці, проводжає
У шлях далекий. І ледачість проганяє.
Нескореність русявою косою
Сплела проміння над твоєю головою …
Друга сміється наче сонце, будить вітер
Вірші складає, цілий світ будує з літер,
Жене людину у широкі небосхили
Фантазія в обійми обхопила …
А третя піднімає всіх навколо
І ненавидить в нас холодне соло …
Чатує ніжність та нестяма, лиш прокинься
Любов’ю оживеш, лише не впийся ….
Сестер все рідше кличуть на забаву,
Богинь простіших вдосталь, нащо чари,
Підсипали снодійного у страву
Поснули сестри, а над світом - хмари …
А хтось пішов купити нові струни.
На них потратив всі здобуті гроші.
Розтали наче з переляку труни.
Збудились в гущі хмар заснулі листоноші …
Розносять музику по всіх усюдах,
І почуття живуть. Байдуже пересуди.
Покірність загубилась десь на трасі.
Вже не співають оди біомасі …
Ти вчасно повернулася, Любов,
Фантазіє, ти лиш не зупиняйся,
Нескореність наповнила нам кров.
Лише люби і гордо посміхайся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2018
автор: Дружня рука