Спокійна і мовчазна ВОНА стояла над гаєм, огортаючи м’якими крилами завмерлі дерева, заколисувала пташенят, цілуючи їх німими вустами. Потім нечутно спускалась в долину, мовчки тулилась до принишклого струмочка, гладила стомлені трави і, піднімаючись над сонною землею, починала панувати над світом. Та за якусь мить, зачарована солов’їною піснею, канула у безконечній зоряній височині, де жила її мати – Вічність.
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2018
автор: Luka