Ці ночі безмежні, холодні, бездонні
Як музика, поле і очі твої
І, може, не плачуть тут ноти самотні,
І навіть літають бува солов'ї.
І навіть буває тут грають оркестри,
А квітів пелюстки лоскочуть по тілі,
І хочеться світом це щастя рознести
Аби ж не згадати про сховані мрії.
Я можу літати в полотнах і фарбах,
Але вранці знову потрібно зібратись
І стати собою у стриманих жартах,
А феям-бажанням скоріше сховатись.
Щодня розкриваю практичні контенти.
Шукаю розсудку, початку, фіналу,
А манять уяви тонкі континенти,
Де вже не побачу кінця і фіналу.
А вже й не потрібно! Так мало, так мало
Хвилин і секунд в цьому дні, у житті.
Мене вже давно моє щастя шукало
І я відшукаю його в цьому дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775382
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.02.2018
автор: Галина Кудринська