Напередодні Святого Валентина Дня
Гарне свято. Високі людські почуття. Покірні ми її Величності Любові .. Хто проживе без неї? Колись Святий Валентин допомагав збентеженим душам закоханих. Мудрим був. Що змінилося за ці століття? Ніічого. Щось залишається абсолютно непорушним, не змінюється протягом річки цієї, ім'я якої Час. Так само люди чекають і вірять в це Світло Любові, навіть якщо воно залишається недосяжним. Не можна без цієї віри. І так само звертаються до Валентина в надії, що Він почує це прохання, розгледить очі кожного, хто звертається до його Святості. Що просити у нього? Сил? Надії? Віри в неможливе? Дивовижне у тебе ім'я, Свята людина. Магічне ім'я. Притягує воно, як магніт, і мою душу. Значить, багато в імені твоєму, Валентин, любові ... Не даремно стало воно символом такого Дня. Хіба не почуєш ти мене? Не зрозумієш ? Роки не владні над почуттям. Ти ж століття пережив уже. Відомо тобі - є вічне ... Змінюються звичаї, мода, кордони ... історія.Тільки для любові немає меж ні в часі, ні в просторі. У тих, кого вінчав ти, серця так само тріпотіли, як і зараз вони завмирають. Люди ми - і почуття у нас живі, не змінює їх ніщо. Не покидай нас, Святий, в хвилину слабкості. Не покидай мене, Валентин, в хвилину розпачу. Стримуй. Двадцять перше століття ..., а ми ім'я твоє пам'ятаємо. Тому і звертаємося до тебе, і віримо в тебе. Завжди вірити будемо, поки існує Любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2018
автор: Калиновий