Зненацька мати зойкнула вві сні,
Очей до ранку більше не стулила.
Її кровинка на отій війні.
Його не йти, - ой, як вона просила!
Обнявши маму він промовив їй, -
Для тебе рідна, я завжди дитина,
Та я вже виріс, мушу йти на бій,
В синівськім серці є ще Україна!
І я любов між Вами не ділю,
Тож мушу йти, це чоловіча справа.
Я Вас обох однаково люблю,
Мились за мене…, та Героям Слава!
04.02.2018 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775187
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: Мирослав Вересюк