Хтось сперечатися гаразд,
Мовляв є в нас північний брат,
Якби ми жили з ним у мирі,
Довкола всі були б щасливі.
Ну та який же з нього брат,
У всі часи народів кат,
Століття в війнах він провів,
І завжди же когось гнобив.
Не може мирно жить мурло,
Ординське все його нутро,
Мораль і совість - не його,
Грабунок в нього ремесло.
Як сіль у оці жаба їх гризе,
Що поруч краще хтось живе,
Звільнившись від імперських скріп,
Буть може ВІЛЬНИМ чоловік.
У всьому бачить він загрозу,
Коли вже дасть Бог йому розум,
Щоби нарешті зрозумів він,
Найбільше зло у світі війни.
Й наївних в світі ще багато,
Пускають же мурло у хату,
А потім мають вже конфлікти,
Непросто вигнать його звідти.
Якби ж то всі договорились,
Мурло нікуди не пустили,
Загнали його в рідну "рашку",
І зажили всі в мирі й щасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775143
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: М.С.