Беру перо і фантазую,
Потім права даю перу,
Якісь події прогнозую,
Допоки рими підберу.
Книжок я начитався вдосталь,
Сюжети бережу кіно.
Зібрати їх не дуже просто,
Для цього в чарках бачив дно.
Перо скрипить, рядок довершив,
А потім –другий, третій… – все!
Себе здається перевершив,
Бо кожен вірш – моє лице.
Бувало, що кінця не видно,
Перо такий взяло розбіг.
Проте коли є Муза рідна,
Кладе вірша на ноти Гріг.
Тоді вірші звучать, як пісня,
Виводить музику скрипаль,
Із смак достиглої черешні,
Лишає запах на губах.
Думки кудись у світ літають,
Сюжет для твору обира…
Про вірші лише Музи знають,
Вони ж на кінчику пера.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775039
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2018
автор: СЕЛЮК