Послухай серце

Сама  свою  я  долю  вибирала
Тепер  над  нею  хоч  засмійся,  плач,
Чи  хоч  заголоси,  бо  добре  знала,
Що  не  завжди  солоденький  калач.

Я  не  шкодую.  Лиш  дійшла  до  краю,
Всі  почуття  із  зливою  знесло.
Сонце  років  пекло  за  небокраєм
Життя  ж  вело  за  руку  і  вело.

Думки  розбіглися  від  мене  мимоволі
(Наче  передчувають  -  проженуть,  )
З  мірою  власної  чи  волі  ,  чи  неволі
Стривожили  й  на  лаві  тихо  ждуть.

Все  заніміло.  Не  чекала  зміни,
Лиш  мрії  лізли  в  голову  всякчас,
Без  дозволу.  Ставали  на  коліна
Й  благали:  -  Ти  прислухайся  хоч  раз.

Послухай  серце  і  воно  підкаже
Де  твоє  щастя  ходить  по  землі,
Кохання  й  радість  вузликом  зав’яже  
 Назавжди  прожене  усі    жалі.


 
Надихнула  книга"  Софія"  Лесі  Романчук

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2018
автор: Олеся Лісова