Затягаю волок – дрібнота одна,
Не дістав, напевне, до самого дна.
Так тягти ж не важко, і на юшку є !
Янгол навісніє, грима – не твоє!
Не шкодуй неволі грузики мінять,
Глибиною мірять долю свого дня,
Доки не втомився календар листать
Ще пливе назустріч рибка золота.
Ще іскру вловити можеш на льоту
І своїм багаттям розігнать сльоту,
В пошуки жар-птиці всоте вирушай –
На крилі у неї твій єдиний шанс.
…За такого маршу – бурі ні по чім
Де правує маршал – янгол на плечі.
Все життя доводить він мені одно:
Мілина найшвидше затяга на дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774765
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: stawitscky