Я ставлю місяць на ребро,
Не для забави – інтересу,
Ніч розклада своє таро,
І так лікується від стресу.
Кричав в під’їзді домофон,
Тепер замовк. Не сталось чуда.
Можливо то приходив сон,
А може був якийсь заблуда.
Сідає промінь на плече,
Думки несуться в хороводі,
А місяць… Місяць не пече,
Він просто світиться – і годі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774756
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2018
автор: rutzt