Ми зависли десь на пів-дороги,
Нас закликали до себе в гості боги,
Одягнувши всім вінки тернові ,-
Ми заледь з життям були знайомі...
Хтось зоставив слід на тій сторінці,
Залишивши сина-доньку вдові-жінці,
Хтось покинув матір онімілу,
Батька душу, спалено-зчорнілу
Нам світами в вічності літати,
Вітром в шибку тихо стукатись до хати,
Тихим зойком - в ніжність колискову,-
Бог нас відпускатиме додому...
Із травневим пухом тополиним,
Із ключем у піднебессі журавлиним,
Тільки пам"ять... нас таких багато...
Зупинись і згинь, війно проклята!
В сни дитинства різнокольорові...
Лиш живіть і будьте всі-усі здорові!
Щоб земля святої України
Більш не знала воєн ні руїни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774616
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.02.2018
автор: Надія Карплюк-Залєсова