Укотрий раз не по собі йому,
Він сам не знає, впринципі, чому
На аркуші думки рядків не стелять
Діб цілих триста дев'яносто дев'ять...
Можливо, все б і досі так було,
Космічним темпом сивіло чоло,
Якби не те зворожуєче фото,
Що віднайшлось на день чотирьохсотий...
Стерпів. Змінився. Так в житті бува.
У нього точка погляду нова.
Тепер гудуть давно знайомі теми
Зі свіжістю підходу до проблеми.
А зміг би ти, володарю пера,
Утямивши, що слово не вмира,
Прожити без поезії як-небудь
Діб цілих триста дев'яносто дев'ять?..
(31.01.2018.17:00.№313)
Харківська обл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774533
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2018
автор: Вадим Косарєв