Мене не тривожать ці плями на сонці,
А також на місяці гори і ями,
І що одягають, та носять японці,
І як розмовляють, якими словами.
Мене лиш тривожить війна на Донбасі,
Розбиті дороги, зруйновані села,
Солдати загиблі, що йдуть не у часі
І музика горя, сумна, невесела.
А ще я хворію від сліз немовляти,
Від крику дитини без ніжки чи ручки,
Від того, що сива так рано їх мати
І в храмі за них обгорілої свічки.
А ще я не можу заснути ночами,
Бо так відчуваю весь біль України.
І чую я стони, що мчать за вітрами,
І бачу за ними безумні руїни.
Не можу, а хочу, щоб швидше скінчились
Буремні події на сході країни,
Щоб танки й гармати назад відкотились
Й батьки повернулись у дім до дитини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774359
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 31.01.2018
автор: Східний