У листі пише доня до тата:
-Повертайся,татусю,з війни:
За тобою сумуєм ми й хата,
І калина, й твої голуби...
Не хвилюйся,ми все доглядаєм,
І чекаєм тебе із війни...
Розуміємо все й добре знаєм,
Як далеко від нас тепер ти...
Вже два роки,татусю,минуло,
Як пішов ти на Схід,на війну...
Ми новини по телеку чуєм,
І питаєм щоразу: "Чому?.."
Та не чули ніразу з екрану,-
Ну чому таке сталось,чому?..
Чи забули уроки Майдану?..
Й чом не здатні спинити війну?..
Що ми діти своєї країни,
Завжди вірили й віримо ми...
На людей мов кайдани наділи,
Й розбрат сіється поміж людьми...
Не зважай,що ми з братом ще діти,-
Зрозуміти усе зможем ми...
Підростем і не будем терпіти,
А боротися будем,як ви...
Ми надіємось й віримо,тату,-
Справедливість повернеться знов...
А щоб ворога легше здолати,
Шлем всім воїнам щиру Любов!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: геометрія