Висить над каміном знайомий портрет
У рамі, що золотом сяє.
Це Гейне, великий німецький поет,
Його я найбільш обожаю.
У слякотну мрячну негоду один
Люблю посидіть близь каміна.
В кімнаті від полум’я все мерехтить
Й навіює дивні видіння.
Бушує і б’ється об скелі ріка,
Вже захід рубіном палає,
На скелі сидить Лореляй золота,
І пісню чарі́вну співає.
Мелодія пісні й краса неземна
Поете, тебе засліпила.
Ти кинувсь до неї, та хвиля крута
На щіпки твій човен розбила.
Ніхто і ніколи ще не випливав,
Із виру людського кохання,
Ти це в геніальних віршах описав,
В піснях, сновидіннях й стражданнях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Володимир Бабієнко